Читали новую статью? Про Спиритсов.
Добавлено: Вс апр 08, 2007 17:09Читали новую статью? Я немного офигел.
Духи ночі
Минулої п’ятниці столичні «вуличні духи» розпочали сезон гонок
Дві аварії на двох кілометрах
Понад тисячу машин, декілька тисяч чоловік та безліч пива. «Алкоголь і бензин – це смертельна суміш, яка заводить і машину, і водія» – улюблена фраза вуличних духів. Переважна більшість любителів гострих відчуттів – студенти столичних престижних вузів, які не називають своїх справжніх імен, натомість обирають кумедні прізвиська. Приміром, «Мурик», «Міллер», «Зелений». Видно, що багато із учасників ще тільки нещодавно отримали водійські права, і скоріше приїхали до місця гонок не заради спорту, а щоб похизуватися своєю новою машиною. Це, в основному, дуже дорогі іномарки. Основне місце зборів учасників гонок – парковка біля ВДНГ. Машини почали з’їжджатися о десятій вечора, а через годину парковка здригалася від гучної музики та звуків битого скла, ні, не від машин, а від порожніх пляшок.
– Розпочався наш сезон – сезон швидкості й драйву, – говорить один із організаторів руху «духів» на прізвисько Міллер. – Тепер сіра київська маса здригнеться від нашого драйву.
Місце проведення гонок (воно кожен раз різне, адже гонки – нелегальні) вирішується на парковці. Близько дванадцятої ночі всі учасники і глядачі вирушили на місце їх проведення. У п’ятницю це був відрізок одеської траси. Але до старту доїхали не всі машини. На відстані десь два кілометри були перші аварії – зіштовхнулися три машини. На обличчях юних водіїв читалася одна фраза: «Що я скажу
батьку!?».
Дух духові вовк
Товаришам по драйву ніхто не намагався допомогти, усі прямували далі. Напевне у такої групи молоді не заведено приходити на допомогу товаришам. Поки машини доїхали до місця змагань загалом постраждало п’ять машин.
– Наша гра – це швидкість. Ставка в якій – життя і не тільки водія, – говорить Міллер.
На відстані приблизно 30 кілометрів за межами Києва учасники гонок почали перегороджувати своїми машинами трасу у двох напрямках. Дорога на одеській трасі не прилаштована до швидкісної їзди, бо вся вкрита маленькими камінчиками і до того ж потихеньку почала вкриватися битим склом. Якби в однієї з машин-учасників пробило колесо, її б понесло в сторону, до глядацьких машин та юрби уболівальників.
Виділивши невелику, дуже вузьку ділянку дороги, організатори почали обирати перших учасників показових змагань. Дивлячись на молодь, виникало таке відчуття дежавю. Усе було схоже на популярний фільм «Форсаж»– вуличні духи намагалися копіювати кіногероїв. Спочатку по трасі проїхала машина задом наперед з увімкнутими фарами, яка вказувала відстані від старту до фінішу, потім за нею промчалися декілька мотоциклів, на яких окрім водіїв сиділи дівчата у коротеньких спідницях. Після цього один за одним ставали на старт пари учасників. Машини змагалися по дві.
Я запитала одного з постійних учасників гонок: «Які тут ставки?» Хлопець, переляканим голосом відповів, що гроші тут ні до чого. Але його дівчина, трохи напідпитку, видала комерційну таємницю.
– Сьогодні ставок не буде, це показові змагання. Цього сезону дуже багато новеньких, тому їм просто показують, як проходять змагання. А от з наступної п’ятниці будуть змагання зі ставками. Сума може коливатися від ста доларів. Але глядачів тоді не так багато.
До місця гонок під’їхала пожежна машина, що поспішала рятувати чиїсь життя від вогню. Але молодь дуже ввічливо попросила пожежників зачекати поки проїдуть наступні учасники. Пожежники стояли майже десять хвилин і нічого вдіяти не могли. Вони чекали дозволу. З іншими машинами, які проїжджали по трасі, не дуже панькалися. Вони стояли доти, доки водії не почали сваритися з молодими драйверами.
Без «випєндрьожу»
Місць проведення таких змагань у Києві й під ним – безліч. Торік улюбленою у гонщиків була новенька траса від Пущі-Водиці до площі Шевченка. Там проходили змагання з великими ставками. Один з колишніх гонщиків розповів «кухню» нічних гонок:
– У вуличних духів є свій сайт в Інтернеті, де можна скачати всю інформацію про майбутні змагання. У нас такого не було. Все трималося у величезній таємниці, адже для нас це не тільки змагання, а й непоганий прибуток.
У цієї групи гонщиків, які, до речі, не вигадують собі жодної назви, була своя каса, букмекерська контора і гараж для перевірки технічної безпеки авто. За їхніми вимогами, всі водії мали бути досвідченими, а машини відповідати ряду складних характеристик. Усі учасники здавали відповідні суми розміром від 500 до 1500 гривень для організації проведення змагань. На ці гроші, як розповів колишній гонщик, наймалася карета швидкої допомоги та кілька гаїшників, які контролювали рух інших авто на трасі.
– Ми не перегороджували ділянку дороги іншими машинами, – говорить колишній учасник, – це робила міліція. Біля траси для змагань взагалі не було жодної сторонньої машини чи якогось глядача. Це велика небезпека.
За кілька тижнів до змагань у своєрідній букмекерській конторі можна було зробити ставки як водіям, так і глядачам.
Хлопці розважалися на цій трасі майже два роки, поки торік не загинуло двоє водіїв. Відтоді вони перебралися на Чайку до клубу екстремальної їзди, аби звести усі ризики до мінімуму.
– Гонки для нас серйозний вид спорту, – продовжує мій співрозмовник. – Хоча в столиці такого спорту на достойному рівні немає, на Чайці хоча б якісь умови. Гонки вуличних духів – це лише «випєндрьож». Наші гонки – це не ризик життям, а його збереження. У повсякденному житті на вулицях міста жоден із наших хлопців не потрапить в аварію, бо заняття екстремальною їздою дуже корисне для столичних доріг.
Вот ссылка: http://www.vechirka.kiev.ua/article.php?id_article=12354&cy=2007&cm=04
Духи ночі
Минулої п’ятниці столичні «вуличні духи» розпочали сезон гонок
Дві аварії на двох кілометрах
Понад тисячу машин, декілька тисяч чоловік та безліч пива. «Алкоголь і бензин – це смертельна суміш, яка заводить і машину, і водія» – улюблена фраза вуличних духів. Переважна більшість любителів гострих відчуттів – студенти столичних престижних вузів, які не називають своїх справжніх імен, натомість обирають кумедні прізвиська. Приміром, «Мурик», «Міллер», «Зелений». Видно, що багато із учасників ще тільки нещодавно отримали водійські права, і скоріше приїхали до місця гонок не заради спорту, а щоб похизуватися своєю новою машиною. Це, в основному, дуже дорогі іномарки. Основне місце зборів учасників гонок – парковка біля ВДНГ. Машини почали з’їжджатися о десятій вечора, а через годину парковка здригалася від гучної музики та звуків битого скла, ні, не від машин, а від порожніх пляшок.
– Розпочався наш сезон – сезон швидкості й драйву, – говорить один із організаторів руху «духів» на прізвисько Міллер. – Тепер сіра київська маса здригнеться від нашого драйву.
Місце проведення гонок (воно кожен раз різне, адже гонки – нелегальні) вирішується на парковці. Близько дванадцятої ночі всі учасники і глядачі вирушили на місце їх проведення. У п’ятницю це був відрізок одеської траси. Але до старту доїхали не всі машини. На відстані десь два кілометри були перші аварії – зіштовхнулися три машини. На обличчях юних водіїв читалася одна фраза: «Що я скажу
батьку!?».
Дух духові вовк
Товаришам по драйву ніхто не намагався допомогти, усі прямували далі. Напевне у такої групи молоді не заведено приходити на допомогу товаришам. Поки машини доїхали до місця змагань загалом постраждало п’ять машин.
– Наша гра – це швидкість. Ставка в якій – життя і не тільки водія, – говорить Міллер.
На відстані приблизно 30 кілометрів за межами Києва учасники гонок почали перегороджувати своїми машинами трасу у двох напрямках. Дорога на одеській трасі не прилаштована до швидкісної їзди, бо вся вкрита маленькими камінчиками і до того ж потихеньку почала вкриватися битим склом. Якби в однієї з машин-учасників пробило колесо, її б понесло в сторону, до глядацьких машин та юрби уболівальників.
Виділивши невелику, дуже вузьку ділянку дороги, організатори почали обирати перших учасників показових змагань. Дивлячись на молодь, виникало таке відчуття дежавю. Усе було схоже на популярний фільм «Форсаж»– вуличні духи намагалися копіювати кіногероїв. Спочатку по трасі проїхала машина задом наперед з увімкнутими фарами, яка вказувала відстані від старту до фінішу, потім за нею промчалися декілька мотоциклів, на яких окрім водіїв сиділи дівчата у коротеньких спідницях. Після цього один за одним ставали на старт пари учасників. Машини змагалися по дві.
Я запитала одного з постійних учасників гонок: «Які тут ставки?» Хлопець, переляканим голосом відповів, що гроші тут ні до чого. Але його дівчина, трохи напідпитку, видала комерційну таємницю.
– Сьогодні ставок не буде, це показові змагання. Цього сезону дуже багато новеньких, тому їм просто показують, як проходять змагання. А от з наступної п’ятниці будуть змагання зі ставками. Сума може коливатися від ста доларів. Але глядачів тоді не так багато.
До місця гонок під’їхала пожежна машина, що поспішала рятувати чиїсь життя від вогню. Але молодь дуже ввічливо попросила пожежників зачекати поки проїдуть наступні учасники. Пожежники стояли майже десять хвилин і нічого вдіяти не могли. Вони чекали дозволу. З іншими машинами, які проїжджали по трасі, не дуже панькалися. Вони стояли доти, доки водії не почали сваритися з молодими драйверами.
Без «випєндрьожу»
Місць проведення таких змагань у Києві й під ним – безліч. Торік улюбленою у гонщиків була новенька траса від Пущі-Водиці до площі Шевченка. Там проходили змагання з великими ставками. Один з колишніх гонщиків розповів «кухню» нічних гонок:
– У вуличних духів є свій сайт в Інтернеті, де можна скачати всю інформацію про майбутні змагання. У нас такого не було. Все трималося у величезній таємниці, адже для нас це не тільки змагання, а й непоганий прибуток.
У цієї групи гонщиків, які, до речі, не вигадують собі жодної назви, була своя каса, букмекерська контора і гараж для перевірки технічної безпеки авто. За їхніми вимогами, всі водії мали бути досвідченими, а машини відповідати ряду складних характеристик. Усі учасники здавали відповідні суми розміром від 500 до 1500 гривень для організації проведення змагань. На ці гроші, як розповів колишній гонщик, наймалася карета швидкої допомоги та кілька гаїшників, які контролювали рух інших авто на трасі.
– Ми не перегороджували ділянку дороги іншими машинами, – говорить колишній учасник, – це робила міліція. Біля траси для змагань взагалі не було жодної сторонньої машини чи якогось глядача. Це велика небезпека.
За кілька тижнів до змагань у своєрідній букмекерській конторі можна було зробити ставки як водіям, так і глядачам.
Хлопці розважалися на цій трасі майже два роки, поки торік не загинуло двоє водіїв. Відтоді вони перебралися на Чайку до клубу екстремальної їзди, аби звести усі ризики до мінімуму.
– Гонки для нас серйозний вид спорту, – продовжує мій співрозмовник. – Хоча в столиці такого спорту на достойному рівні немає, на Чайці хоча б якісь умови. Гонки вуличних духів – це лише «випєндрьож». Наші гонки – це не ризик життям, а його збереження. У повсякденному житті на вулицях міста жоден із наших хлопців не потрапить в аварію, бо заняття екстремальною їздою дуже корисне для столичних доріг.
Вот ссылка: http://www.vechirka.kiev.ua/article.php?id_article=12354&cy=2007&cm=04
) с перделками гоняют. Так что куй его знает какая там организация у Вас была. А то, что долбодятлов там много - так это факт!
